2019-07-11 07:44:50

Літнє оздоровлення в горах «КАРПАТСЬКІ ЗОРІ» ТА «ВЕРХОВИНА» ТРИМАЮТЬ ІМІДЖ

 

1.

  • Пане Василю, запитаю трохи з притаманним гуцулам містичним гумором: що було, що є, і що буде? Маю на увазі, звичайно, Вашу працю на ниві оздоровлення і відпочинку в реальних умовах, в яких ви є?
  • Не гоже мені як керівнику, кивати, що було погано, а є добре. Скажу інакше -  я люблю свою роботу, знаю її, і працюємо, стараємося використати всі можливі фактори, щоб розвиватися, ставати сучасними, відповідати умовам та запитам, які необхідні, щоб функціонувати за призначенням.

Щодо Вашого запитання… Згадався мені 2003 рік, ще в часи голови ОДА світлої пам’яті  М.Вишиванюка. Під час мого звіту зі сцени колегії мене запитали: що потрібно зробити для того, щоб розвився на Прикарпатті туризм? Я відповів, що - створювати робочі місця і дати людям гідну зарплату.

Ще кількома роками пізніше знову я звітую… І знову таке ж запитання, бо, мовляв, турист все не йде до нас, так як хочемо.

Я знову кажу, що окрім робочих місць, зарплати, треба робити й добрі дороги, розвивати послуги, бо інакше турист не прийде…

Якщо говорити загалом, що маємо нині, то – «так», ми вже далеко не ті, які були на початку Незалежності. Яремчанщина, Косівщина, Верховинщина   створила велику конкуренцію в сфері зеленого туризму, чимраз більш  сучасною і розвиненою стає сфера послуг, які надаються гостям і відпочивальникам.

Однак, це не зняло головні питання з порядку денного, про які я говорив  ще багато років тому. З’явилися додаткові проблеми, причиною яких стала важка цінова політика і аж ніяк не лояльне оподаткування сфери туризму й оздоровлення, яке діє зараз.

Ще такий штрих, до прикладу. Коли ти заходиш на перший заїзд, то любуєшся: все побілено, підфарбовано. А коли минають чотири заїзди оздоровлення, то картина зовсім інакша. Все нищиться. А механізму відшкодування не існує. Все - на власних коштах.

Інше, що доводиться спостерігати. Через знищений механізм забезпечення людей путівками через фонди, чимало оздоровчих закладів делікатно скажемо просто позацвітали. Знищені. Далеко не йтимемо, погляньмо на інші оздоровчі заклади. Часто бачимо просто сценарії занепаду і знищення.

Тому, далі не вдаватимуся в усі деталі, але візьмімо бодай ціну на газ, на тверде паливо, і податки, які ми платимо, працюючи офіційно… То це є відповіддю, чому такі дороговартісні путівки. Але й вони не гарантують рентабельності. І відпочивальникові не ліпше.

Щоб на квадроциклі покататися, сходити в сауну, басейн, потішити себе ласощами … на це ще кошти додаткові знадобляться. І саме через це, будьмо відвертими, багато туристів задумується: поїхати їм умовно - в Косів -Верховину, чи поїхати за кордон – В Китай, Єгипет, Емірати, Туреччину…За 500 доларів навіть в Гонконг зі сніданком можна злітати.

Тому, лише  держава, місцеві органи влади можуть нормалізувати ці питання, бо останніми роками багато чуємо про пільгове оподаткування, проте… Це слова. А екзотики, щоб сподобатися всім найвибагливішим, Карпатам вистачає.

  • Як вдається все ж оздоровлювати за літо до 2000 діток, як знаю?...
  • Перше, що ми маємо – добрий імідж: працює Фейсбук, а ще кращою рекомендацією є відгуки дітей, які побували в нас минулими роками. Вони їдуть знову, вони розповідають про побачене, про природу Карпат, про майстер-класи, екскурсії, про те як обре харчуються у нас, як до них ставляться. Ця реклама працює якнайліпше.
  • Як на роботі санаторіїв відбивається те, що вони не функціонують круглий рік? Питання фахових робочих рук для Вас існує?
  • На жаль, найбільше що маємо -  це дефіцит робочої сили. Приходить час  готуватися до сезону оздоровлення, а нема людей-фахівців. Іноді просто дивує ота пряма спекуляція, яку доводиться спостерігати: деякі люди , це зрозуміло, не хочуть йти на тимчасову роботу. А деякі просто не хочуть отримувати високу за українськими мірками зарплату, бо, кажуть:  «субсидія не виходить».

І це не тільки наша реальність, розглядаємо економічні тенденції загалом. Ліпше багатьом з нас, як бачимо, поїхати на три місяці до Польщі, і заробити там значно більше, ніж цілий рік працювати в Україні. Навіть сезонною заготівлею грибів-ягід в Карпатах вигідніше, кажуть, займатися. Тому, розводиш руками…  То й доводиться  шукати людей звідусіль, щоб і відповідальних, і дещо навіть за станом душі - волонтерів, які люблять дітей, хочуть працювати і знають свою справу.

Також з досвіду стверджую, що дуже ускладнило процес організації літнього відпочинку те, що студенти-педагоги вже не проходять, як було раніше,  практику в таборах, так само це стосується і студентів-медиків. Знайти цих фахівців на сезон оздоровлення дітей особливо складно. Тим не менше – ми задоволені працею тих молодих людей, які прийшли до нас. Це талановиті, креативні, відповідальні вихователі і організатори, які йдуть у ногу з часом, і дітям з ними цікаво. Вони вміють навчити і зацікавити.

 Але…У продовження роздумів про міграції людей, то з нашого досвіду скажу твердо і прямо: скоро одні керівники та перевіряючі залишаться в Україні.… Центри зайнятості не мають механізму заставити людей піти на роботу. Натомість Соцпільги, мінімалка і гроші в конверті…стають нормою в суспільстві. Так далеко не зайдемо.

  • Літній сезон оздоровлення Ви почали вчасно. З дітьми, як бачимо, також питання вирішено. Всюди галасливі гурти дітей, зайняті чимсь цікавим. Як довелось мені побачити: одні в теніс грали, інші –з вихователями цікаву гру організували, ще інші – готувалися до конкурсу мистецького; деякі групи були на екскурсіях…Так одразу проблемних якихось питань і не побачиш. Що допомогло у цьому?
  • Велика підготовча праця. Ми вкотре за останні роки підписали два великі контракти з Київською міською державною адміністрацією і тамтешнім міським управлінням освіти і науки та міськбудом. Це наша основа і цим ми тішимося. Тому що планувати можна багато, а не приїдуть діти, то всі плани шкереберть.

Заїзд ми почали вчасно. Бази добре підготовлені. Був попередній об’їзд спеціально створеної в області координаційної ради за розпорядженням  ОДА на предмет готовності закладу, його безпеки. Тішить те, що суттєвих до нас зауважень не було, лише певні рекомендації. Але ми, як ніхто, зацікавленні в безпеці: санітарній, пожежній, медичній. Ризиків в праці з дітьми дуже багато. Тому…контроль власний – це першочергове.

 

  • Скільки  Ви оздоровили  дітей у першу зміну?
  • В Косові – це 179 діток…Тут  буде ще три заїзди, а  база у Верховині має більші можливості щодо кількості  місць, там - 4 заїзди по 250 осіб.

Також ми оздоровлювали 46 дітей з Луганська  - два тижні вони перебували тут. В них є громадська організація, яка виграла гранд, фінансований чехами. Приїжджали чеські представники, дивилися як відпочивають у нас діти з Луганська. Задоволені прийомом, відгуки позитивні. Наші дивіденди – це ще й ввічливість, порядність, культура. Це також особливо гості цінують.

Також ми оздоровлюємо невеликі групи дітей з нашої області, району, які мають соціальні пільги. Оскільки маємо підписані угоди з Києвом, тому участі в інших оздоровчих тендерах на рівні області ми не брали.

  • Я сфотографувала меню, яке пропонувалося дітям цього дня, коли я приїхали до Вас, щоб поцікавитися, як організований відпочинок. Воно – дуже багате. Що загалом скажете про харчування?
  • При нашій гуцульській кухні та традиціях…Харчування можна організовувати і оригінальне, і фантастичне. Але ще є затверджене меню, рекомендоване  відповідальними службами. Тому, пропонуємо все, що дозволено, і витримуємо норми.

5-ти разове харчування, плюс лікувальна вода, чаї,  чудесна природа і повітря.

Наші постачальники продукції – це приватники-виробники без посередників, які заробляють кошти.  Це й Метро, Прикарпатський Торговий дім,  Хлібокомбінат… Перше для нас – якість, ціни, безпека. Вибираємо - щонайкраще. До нас приїжджають час від часу санепідслужба, продслужба, беруть аналізи, проби продуктів, води, фруктів. Наше завдання – запобігти і унеможливити проблеми.    Плюс - якість має бути.

  • І, насамкінець… Що цікавого можуть побачити, навчитися діти, які відпочивають тут?
  • Програма складається найбільш цікава та насичена. Звичайно – це всілякі конкурси та веселі спортивні старти, концерти, змагання. А також -  вихід у гори. Їдеш на море –  купайся, їдеш у гори – йди у гори.  Найбільше вражень дітям приносять також майстер-класи, які ми організовуємо: це і вишивання, і виготовлення ляльок-мотанок, це й виготовлення виробів з кераміки … Само собою екскурсії в музеї. У Верховині їх 23, в Косові -13. Дозвілля є. Головне, щоб діти бігали, рухалися, бо багатьох змусити відірватися від звичного сидіння за телефонами не просто. То їх спосіб життя.
  • Міські діти, тим більше з мегаполісу…Як вони адаптуються?
  • Є проблема. Бачимо по приїзді багато обезсилених дітей. Зате через два, а тим більше –три тижні – на них вже любо глянути -  появляється рум’янець. Бігають, чимсь цікавляться. І це, зрештою, підтвердження, що їхати до нас варто.

2.

«Лікарю, у мене болить …»

Чого я не сподівалася побачити, то це як одні дітлахи несуть до лікаря іншого «свого», якому, казали, - погано.

Власне, з цього моменту маю нагоду поспілкуватися з лікарем  - це Яніцький Василь Йосипович, який приїхав в «Карпатські зорі» працювати на ціле літо. Відряджений сюди як працівник Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника, кафедри фізичного виховання і спорту, факультету фізіотерапії. Він же - директор навчально-наукового рекреаційно- реабілітаційного центру міста Івано-Франківська, де проходять реабілітацію воїни АТО.

Моє запитання до п..Яніцького: з чим доводиться мати справу? Як йому загалом тут працюється?

  • У нас заведено так, що коли приїжджають діти, то на вокзалі  з поїзда їх зустрічають представники лікувально-оздоровчого комплексу, обов’язково - лікар, вихователі. В такому супроводі їдемо в санаторій. Ми вивчаємо медичні довідки дітей, які прибувають, і вони не селяться в номери, аж поки не оглянуті лікарем та медсестрою…

 При поселенні зберігаємо віковий ценз, ділимо на загони. Номери в нас готельного типу, гарно облаштовані.

Діти прибувають з дуже різних сімей, різного виховання. І установки щодо харчування та режиму в них різні. Тому, найперше наше завдання, - найменше стресу. Перші дні готуємо навіть лікувальні, медично обгрунтовані карпатські заспокійливі чаї. І увесь період – при потребі такі чаї готуються дітям від нежиті, кашлю, вітамінні .

Щодо проблем….Певно, найбільша та, що батьки іноді беруть  фіктивні довідки, де пише, що дитина здорова. А фактично – це не так. Маємо дітей і з хворобою «лунатизму», й тих, які перенесли черепно-мозкову травму, і є наслідки, але це з’ясовується тут, а не вказано в довідках.

Знову стаю свідком, як працює лікар: порозмовляти вільно не вдається, бо раз по раз прибігають в кабінет менші і більші «пацієнти» зі скаргами: болить нога, вдарилася в лікоть, мене штовхнули…

У шафах – повний набір необхідних ліків, мазей, бинтів…І головне – уважність. Бо нещодавно після огляду лікарем та медсестрою хлопчину довелося відправити в обласну лікарню, де він був прооперований з приводу апендициту. А цей хлопець, якого «принесли»… іноді - «прикаливаєтся».

Проте,  насправді, переніс черепно-мозкову травму, і тут лікареві треба бути дуже уважним. А ще й терплячим до такого почуття гумору.

Власне, цих штрихів досить, щоб запевнити вимогливих столичних батьків: все під контролем.

Не секрет, зізнаються вихователі і сам лікар: буває, на віддалі говорити з батьками дітей дуже складно. Особливо,  коли котрийсь з жартунів напише додому щось на зразок - «забірайтє, а то мєня опять «вирубілі»…

А за цим, починаються дзвінки до всіх уповноважених.А  потім відповідь терміново викликаного лікаря:

«Син - оглянутий, пульс у в нормі, синців нема, скарг ніяких, посмішка на пів обличчя»…

**

Я ж покидаю ошатний корпус «Карпатських зір» з відчуттям, що побувала в місці дитячого раю, де сміх і тупіт сходами. Де всім – нема коли зупинитися. Всюди їм треба встигнути.

З десяток дітлахів привітно привіталися зі мною, хотіли допитатись, чи я приїхала «отдихать», чи «воспітатєлєм» буду. Я навіть познайомилася з кількома, які переконували, що все в них чудово, знайшли нових друзів. « Нам тут добре», - казали. То що ще треба?

ЛІТО – ПОПЕРЕДУ. Вже почався другий заїзд дітей. Хай щастить усім.

Записала Марта Павлишин