2019-11-06 12:42:28

А ЧИ ЦЕ НЕ БУДЕ, ЯК МОВИТЬСЯ, САМІ СЕБЕ НАШИМИ Ж РУКАМИ? Читайте статтю: «ПРАЦЯ В УМОВАХ СВОБОДИ»

 

Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук пояснив, що лібертаріанство – це політична філософія, прихильники якої виступають за втілення ідеї індивідуальної свободи та мінімізацію державного апарату. .. Варто трохи заглибитись в теорію та історію питання для розуміння того, що імплементацію ідей лібертаріанства в трудове законодавство дуже ймовірно супроводжуватимуть не надто прийнятні для суспільства сюрпризи…

Сучасна Україна за політичним устроєм є ліберальною демократією і соціальною державою згадно з Конституцією, якою громадянам гарантовані основні трудові права і свободи – на працю і своєчасне одержання винагороди за неї, заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, належні, безпечні і здорові умови праці, відпочинок, соціальний захист, свободу об’єднання для колективного захисту своїх прав.

Відомий український правознавець у галузі трудового права Галія ЧАнишева наголошує, що ці основні трудові права і свободи людини, є найважливішими складовими принципів і норм міжнародного права та визначають рамки національного трудового права будь якої демократичної країни.

Україна з 1954 року послідовно здійснює імплементацію норм міжнародного права у національне трудове законодавство, зокрема шляхом ратифікації більш ніж 70 конвенцій моп .

Тож виникає питання: чому нова влада так рішуче й постійно декларує наміри  звільнити всіх від усього в сфері праці? І як багато вона знає про еволюцію трудового законодавства в Україні за роки Незалежності? Наприклад, про те, що держава залишила за собою регулювання праці лише на державних підприємствах і в бюджетній сфері. Або про створення на заміну державного регулювання багаторівневої системи договірного регулювання колективних трудових відносин – від колективних договорів до угод різних рівнів? Про наявність у трудовому законодавстві норм, що прямо передбачають встановлення ряду гарантій безпосередньо в колективному договорі ( наприклад. відпустки за ненормований робочий день)? Про інституціальне оформлення сторін соціального діалогу, який став основним засобом їх комунікації з державою та розширення кола учасників цього діалогу? про створення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування з управлінням на принципах рівної участі сторін – бізнесу, держави і профспілок…Приклади зменшення впливу держави у сфері праці можна продовжувати.

Отже, державний вплив послідовно зменшується, повноваження щодо регулювання трудових відносин переходять до соціальних партнерів – бізнесу і профспілок, із залученням інших організацій громадянського суспільства. Однак лібертаріанці хочуть ще менше держави, а за разом і профспілок. Вони вважають, що людина не має прав, а лише свободи. Свобідна від прав людина не може делегувати будь кому право представляти її інтереси… Жодна з двох шальок терезів ( як державне, так і договірне регулювання трудових відносин) лібертаріанцям не підходить, і саме тому все має врегулювати вільний ринок

За великим рахунком лібертаріанці й зовсім проти Трудового кодексу, так само як і податкового, оскільки податки – це грабунок особи державою. І саме в цьому криється цілком логічна але не наочна пастка ля бізнесу. У лібертаріанському суспільстві всі відносини регулюються виключно контрактами…Якщо людина незгодна з умовами контракту, вона змінює їх або не підписує контракт. Відтак, працівник, якому роботодавець не пішов на поступки, не найматиметься на роботу…Людям, які не матимуть роботи, доведеться обирати з наступних можливих сценаріїв: виїхати, вкрасти. Вмерти або перейти до класу непотрібних людей, про формування якого говорять сучасні футурологи… Адекватний вибір не потребує коментарів – запровадження лібертаріанської ідеології в сфері праці буде додатковим стимулом до збільшення трудової міграції до країн, які не відмовляються від моделі ліберальної демократії з напрацьованими нею механізмами захисту трудових прав.

Крім того, лібертаріанці виступають проти встановленнч соціальних стандартів( мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму).. Відтак, робоча сила навряд чи подорожчає. Тоді, щоб замінити працівників, бізнесу доведеться витрачатися на роботів…

Сьогодні за рахунок ЄСВ громадянам надається матеріальне забезпечення у разі хвороби, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Скасування цього внеску призведе до перенесення відповідних витрат на бюджет… Але вже зараз в держбюджеті (за існування ЄСВ) покриття дефіциту Пенсійного фонду є чи не найбільшою статтею видатків. Тож як за таких умов скасовувати податки?

…І тут на авансфену виходить головна проблема лібертаріанства, - ця ідеологія не реалізована в жодній країні світу. Відтак, розраховувати на запозичення міжнародного досвіду не варто…

Загалом уся ця історія із запровадженням лібертаріанства виглядає або як безпрецедентний експеримент в межаїх окремої країни з погано передбачуваними соціальними наслідками, або ж маніпуляція суспільною свідомістю, в результаті якої бізнес і держава намагаються в оману люей і один одного…

За таких умов суспільству саме час вихзначитися, чи хочуть його члени працювати в умовах безправного тобто свобідного від прав трудового кодексу, що його нинішня влада пише «з чистого аркуша»… Чи насправді цей аркуш – чистий?...

Тому цілком можливим є інший сценарій… Під ідеологічним прикриттям лібертаріанства буде демонтоване трудове право, а держава і податки залишаться…