2020-02-06 13:16:54

Про пенсійне забезпечення в Україні

Знизився і загальний рівень пенсій. Якщо в 2004-2005 роках мінімальний розмір пенсії за віком був на рівні фактичного прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, то нині він вдвічі є нижчим – 1638 грн. проти 3156 грн. (фактичний прожитковий мінімум у цінах листопада 2019 року). Низький і мінімальний розмір пенсії, який встановлюється  особам при досягненні 65 років та наявності 30-35 років страхового стажу на рівні 40% мінімальної заробітної плати - 1889 грн. (40%х4723грн.).

Підвищення пенсій в останні роки, зокрема осучаснення з 1 жовтня 2017 року, індексація пенсій з 1 березня 2019 року на 50% темпів зростання середньої зарплати в країні та 50% індексу споживчих цін, встановлення з 1 липня 2019 року доплати пенсіонерам, які отримували пенсію в розмірі менше 2000 грн. (при наявності 30-35 років страхового стажу), в деякій мірі покращило рівень пенсійного забезпечення, але в цілому проблеми не вирішило.

На 1 січня 2020 року середній розмір пенсії становив 3 083 грн., що менше фактичного розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Загалом за минулий період майже вдвічі знизилось співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в країні – з майже 60% до приблизно 30%.   

Основними причинами такого зниження рівня пенсійного забезпечення є зменшення вартості одного року страхового стажу та неадекватне підвищення розмірів пенсій порівняно з ростом споживчих цін та темпами зростання середньої заробітної плати в країні. Адже призначені пенсії до 2017 року перераховані з урахуванням показника середньої заробітної плати в країні 4404,35грн (3764,40 х 1,17), проте у 2019 році при призначенні пенсій використовувався показник середньої заробітної плати 6188 грн, а в 2020 році – це вже буде біля 8000 грн. Тобто розрив у розмірах пенсій, призначених у різні роки, збільшується.

На складний фінансовий стан Пенсійного фонду України вплинули зменшення за останні більше 20 років у 2,5 рази чисельності найманих працівників (до 10,5 млн), збільшення кількості осіб, які виїхали в пошуках роботи в інші країни (за різними оцінками 4-5 млн), наявністі значної кількості працюючих в «тіні» (3-4 млн), виплата заробітної плати в «конверті» понад легально виплачену заробітну плату на рівні мінімальної. 

Зменшення у 2016 році розміру єдиного соціального внеску вдвічі (до 22%) призвело до дефіциту Пенсійного фонду та проблем із наданням страхових виплат і соціальних послуг фондами соціального страхування.

Не отримала широкого розвитку система недержавного пенсійного забезпечення через низький рівень доходів та довіри населення до накопичувальних систем, не зацікавленості роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників, відсутності належних гарантій збереження накопичених коштів. За висновками Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», загальні показники діяльності НПФ 3-го рівня залишаються низькими. За п’ять років (з грудня 2013 р. по грудень 2018 р.), середньорічний чистий номінальний інвестиційний дохід (за вирахуванням витрат на оплату послуг) становив 9,6%. За той самий період середньорічний рівень інфляції сягнув 19,2%. Отже, учасники НПФ в середньому отримали від’ємний чистий інвестиційний дохід (з вирахуванням витрат на оплату послуг та інфляції) в розмірі - 8,1% на рік.

Стосовно ІІ рівня – обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, то за минулий період було розроблено низку законопроектів про запровадження цієї системи, проте вони так і не були прийняті враховуючи різну позицію в суспільстві до накопичувальної системи.

Пропозиції з подальшого розвитку пенсійної системи в Україні.

Останнім часом активізувалася законотворча робота стосовно розвитку в Україні накопичувальної пенсійної системи. Так, у Верховній Раді України зареєстровані законопроекти «Про запровадження програм пенсійного забезпечення за вислугу років» (реєстр. №2617), «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» (реєстр. №2683), «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення» (реєстр. №2763), внесені головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьяковою Г.М. 

Зокрема, законопроектом №2683 щодо накопичувального пенсійного забезпечення визначено, що закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, а внески починають сплачуватись через два роки після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2023 року.

Передбачається обов’язкова участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення для всіх категорій працюючих осіб незалежно від віку. Обов’язковий внесок для працівників - 1%, роботодавців - 2% від бази нарахування. Якщо працівник вирішив сплачувати внесок у більшому розмірі, то роботодавець буде зобов’язаний сплачувати внесок на 1% більше, але не більше 5%. Наприклад, якщо працівник вирішив сплачувати внесок у розмірі 3%, то роботодавець зобов’язаний сплачувати 4%, тобто в загальному на рахунок працівника сплачуватиметься 7%.

Сплата внесків у мінімальному розмірі 3% (2+1) є недостатнім для забезпечення належного рівня пенсійних накопичень. При цьому до законопроекту не додано ніяких розрахунків щодо розмірів майбутніх пенсійних виплат, щоб кожний працівник розумів яка буде пенсійна виплата при сплаті мінімального внеску 3% та у вищому розмірі – 5%, 7%, 9 %. Такі розрахунки повинні бути ще до прийняття Закону. Хоча зрозуміло, що розробникам законопроекту не вигідно подавати такі розрахунки, адже з них буде видно, що 90% всіх учасників не зможуть отримувати щомісячні страхові виплати через недостатність пенсійних коштів.

Передбачено, що у накопичувальній системі братимуть участь багато різних організацій - компанії з управління активами, зберігачі, Пенсійне казначейство, недержавні пенсійні фонди, адміністратори та Центральний адміністратор, страхові компанії. Всі вони утримуватимуться за рахунок накопичувальних внесків. І хоча проектом передбачаються певні обмеження щодо адміністративних витрат, але в усіх випадках - це значні витрати, які зменшують розміри пенсійних коштів учасників системи. Можливо працівнику дешевше буде класти кошти на депозит в банківські установи.

Проектом не передбачається гарантій збереження накопичених коштів (у т.ч. захисту від інфляції) та повернення цих коштів працівникам.

Як свідчать висловлювання в засобах масової інформації представників бізнесу, вони негативно сприйняли пропозиції щодо сплати внесків до накопичувальної системи роботодавцями і тут же запропонували сплачувати такі накопичувальні внески за рахунок єдиного соціального внеску. Тобто якщо роботодавець сплачуватиме за працівника 5% до накопичувальної системи, то до Пенсійного фонду України має сплачувати 17%, а не 22%. Тобто зробити це за рахунок нинішніх пенсіонерів.   

Враховуючи негативний досвід функціонування обов’язкових накопичувальних пенсійних систем (країни Латинської Америки, Східної Європи) зараз йде згортання (в різних варіантах) цих систем та спрямування зусиль на зміцнення солідарної пенсійної системи. У зв’язку з цим викликає сумнів у доцільності запровадження в Україні накопичувальної системи, особливо у теперішніх нестабільних економічних умовах. На це звертають увагу і експерти міжнародних організацій, в т.ч. представники Міжнародної організації праці, які вважають, що введення пенсійної системи другого рівня в Україні в даний час є передчасним, а потрібно поліпшувати ситуацію в солідарній            системі. 

А як було зазначено вище, в солідарній системі в Україні є багато проблем, які потребують вирішення. Насамперед потребує вжиття заходів для фінансового зміцнення цієї системи: забезпечення зростання чисельності легально зайнятих громадян за рахунок створення нових робочих місць та виведення з «тіні», стимулювання повернення громадян із зарубіжних країн, зростання рівня оплати праці і зменшення обсягів виплати заробітної плати в «конвертах». Необхідно скасувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску або передбачити регресивну шкалу розмірів єдиного внеску в залежності від величини бази нарахування. 

Потребує розробки стратегія подальшого підвищення загального рівня пенсійного забезпечення. Як мінімум, для забезпечення розміру пенсій на рівні не менше 40% заробітку при наявності 30-річного стажу (що передбачено Конвенцією №102 Міжнародної організації праці) потребує збільшення вартості одного року страхового стажу. Потрібно наблизити розміри призначених раніше пенсій хоча б до рівня пенсій, які призначені у 2019 році (при аналогічних показниках страхового стажу та отримуваного заробітку).

Стосовно законопроекту щодо запровадження накопичувальної системи №2683, то не слід з ним поспішати, а провести широке обговорення його в суспільстві та доопрацьовувати з урахуванням внесених пропозицій. 

 

Управління соціального страхування

і пенсійного забезпечення