2022-05-06 09:56:42

Хто як не я, бджілка ж вулик не покидає!

 

«І ви знаєте, це велика праця, адже ти маєш поєднати основну роботу і цю додаткову. Я це змогла зробити, адже маю велике бажання допомагати тим, хто потребує. Досвід попередній не залишив мене в стороні зараз у час війни. З перших днів я почала організовувати колег, знайомих, подруг на створення міні-батальйонів, які відповідали за приготування їжі, випікання солодощів, налагодження зовнішньої і внутрішньої логістики. І так працюємо до цього часу. Дякуючи українській діаспорі з-за кордону, я змогла організувати і доставляти гуманітарну допомогу в Україну. У найважчі хвилини війни передавали найнеобхідніше у гарячі точки: м міста Чернігів, Бучу. Люди мене знаходили через соціальні мережі і просили допомоги, а коли це все доходило до призначення, я не могла стримати сліз від радості, що допомогла їм. Також веду активну діяльність у сфері мистецтва, адже це важливо. Працюємо з дітками переселенцями в Нижньовербізькій ТГ, а також 1 раз на тиждень їду до смт Ворохта в 3 заклади: санаторій «Смерічка» (інтернат) , санаторій «Гірське повітря», садочок «Лісова казка», там проводжу заняття, майстер-класи, розважальні програми, надихаю дітей україномовним контентом», – ділиться Мар’яна Марук.

Вже більше 2 місяців годують військових смачними вечерями. І щотижня відправляють машини у гарячі точки нашої країни з допомогою.

Днями вчителька провела 2 майстер-класи Великодніх гаївок для вимушених переселенців у місті Коломия. І завжди ставить собі в житті таке гасло: «Хто як не я! Бджілка вулик не покидає».

Коломийська районна організація Профспілки