2022-07-20 09:40:00

КЕРІВНИКИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОФСПІЛОК ЗАЯВЛЯЮТЬ, ЩО ЗАКОНОПРОЕКТ № 5371 МАЄ БУТИ ВІДХИЛЕНИМ!

 

 У листі зазначено:

Ми вітаємо нещодавнє рішення щодо надання Україні статусу кандидата у члени ЄС. Це давнє прагнення українських трудящих, які взяли участь у революції гідності та які наразі жертвують своїм життям, здоров’ям та благополуччям у боротьбі за демократію та суверенітет проти російської агресії.

З першого дня війни українські профспілки приєдналися до загальнонаціональних зусиль щодо протидії агресії, а також подолання спровокованої нею гуманітарної кризи. Наразі профспілкові установи та офіси приймають десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб, а профспілкові активісти координують надання матеріальної допомоги нужденним та організацію постачання життєво важливих товарів та продуктів. Українське суспільство згуртувалося перед обличчям вторгнення.

Разом з тим ми шкодуємо, що Уряд та правляча партія України не завжди поважають ці спільні зусилля. Більше того, незважаючи на те, що європейський шлях, яким йде Україна, не викликає сумнівів, останні події говорять про те, що Уряд і партія більшості в Раді продовжують відкидати цінності ЄС, такі як соціальний діалог та соціальні права.

По-перше, ми були шоковані, дізнавшись про те, що Рада вирішила розглянути декілька законопроектів, розроблених членами правлячої партії, найжахливішим з яких є законопроект № 5371 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність», який дискримінує працівників підприємств з чисельністю менше 250 осіб та позбавляє їх трудового захисту, включаючи колективні трудові права.

Незважаючи на те, що цей проект ще задовго до початку війни отримав негативні експертні висновки, зокрема, від МОП, група депутатів Верховної Ради його реанімувала. Трудящі України – одні з найбільш постраждалих від російської агресії. За оцінками МОП, вже втрачено 4,8 мільйона робочих місць, і це число ще може сягнути 7 мільйонів. Крім того, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» вже значно обмежує права трудящих, хоча ці обмеження чітко обмежені за часом.

Ми серйозно стурбовані продовженням регресивних трудових реформ після закінчення надзвичайного військового стану, які йдуть у напрямку, протилежному принципам та цінностям ЄС. Україні потрібна єдність для процесів національного відновлення, які також вимагатимуть перезапуску промислових відносин у країні, включаючи всеосяжний перегляд трудового законодавства: наскільки ми розуміємо, новий трудовий кодекс має бути розроблений протягом одного року. Ухвалення сьогодні вкрай спірного законодавчого акту не сприятиме досягненню цієї мети, а навпаки, підірве його.

Законопроект № 5371 має бути відхилений, і ми очікуємо, що ЄС чітко дасть це зрозуміти Парламенту, Уряду та Президенту України у контексті процедури вступу. Сам факт його обговорення посилає невірний сигнал про наміри України як держави поважати не лише цінності Європейського Союзу, включаючи принципи недискримінації та соціального діалогу, а й зобов’язання щодо ратифікованих конвенцій Міжнародної організації праці.

По-друге, ми розуміємо, що Уряд України готує план післявоєнного відновлення України. Ми високо цінуємо провідну роль Європейського Союзу у вирішенні цього гігантського завдання і очікуємо, що відновлення не обмежиться відновленням будівель, підприємств та транспортної інфраструктури, а включатиме комплексний перегляд усіх аспектів функціонування України як держави. Це унікальний шанс для країни побудувати демократію та свободу, соціальну ринкову економіку та добробут населення, гарантуючи його права. Ми готові зробити свій внесок у цю місію, яка також має спрямовувати інтеграцію України до Європейського Союзу.

Але ми шкодуємо, що Уряд поки що не має наміру залучати соціальних партнерів до розробки проекту відновлення. Ні представницькі профспілкові організації, ні національні об’єднання роботодавців не були залучені до жодної із створених робочих груп, хоча трудящі та бізнес відіграватимуть ключову роль у процесі відновлення. Ми також шкодуємо, що у недавньому заході у Лугано не брали участь соціальні партнери з України. Це свідомий вибір Уряду України – ігнорувати представницьких соціальних партнерів та залучати лише організації громадянського суспільства на власний вибір.[1]

Ми вважаємо життєво важливим, щоб Європейський Союз дав чіткий сигнал українському Уряду, що такі грандіозні завдання будуть успішними лише в тому випадку, якщо від початку буде забезпечена належна участь соціальних партнерів. Це також відповідало б цінностям та законодавству ЄС. Цей план має бути терміново обговорений Національною тристоронньою соціально-економічною радою, і ми сподіваємося, що Генеральний директор МОП Гай Райдер, який планує відвідати країну на початку серпня, отримає зобов’язання від національної влади. Ми були б вдячні ЄС за рішучі послання Уряду щодо цього.

Процес відновлення має також передбачати всебічний перегляд трудового законодавства за повної участі представницьких профспілок і повного дотримання національного соціального

діалогу та міжнародних зобов’язань України. Ми готові зробити внесок у цей процес своїм досвідом.

І, нарешті, ми хочемо відзначити фінансову підтримку, яку Європейський Союз надає Уряду і тим, хто постраждав від лих війни. Проте ми шкодуємо, що підхід Уряду далекий від справедливого та інклюзивного. Профспілки України, як уже згадувалося вище, надають допомогу та приймають десятки тисяч біженців, надають солідарну допомогу сім’ям загиблих та підтримку пораненим працівникам, організовують колони доставки вантажів та медикаментів. Міжнародний та європейський профспілковий рухи мобілізували безпрецедентні обсяги солідарної допомоги, щоб допомогти українським профспілкам у цих зусиллях. Але цієї допомоги замало для задоволення величезних потреб трудящих України.

Більшість коштів, зібраних профспілками, доводиться використовувати для оплати електроенергії, опалення та інших комунальних послуг, які державні монополії стягують із профспілкових установ. Тарифи на них встановлюються за комерційними ринковими цінами, які у декілька разів перевищують ті, які держава застосовує до своїх власних об’єктів, які служать для тієї ж мети – розміщення внутрішньо переміщених осіб. Це незрозуміло, особливо з огляду на значну підтримку Уряду з боку Європейського Союзу, яка спрямовується на енергетичні та інфраструктурні потреби. До профспілкових об’єктів, які сьогодні служать гуманітарним цілям, має бути таке саме ставлення, як і до об’єктів, які належать державі.

Крім того, ми розуміємо, що Уряд направив частину підтримки ЄС організаціям громадянського суспільства, і ми підтримуємо ці зусилля щодо різноманітності надання допомоги та гуманітарної допомоги. Ми вважаємо, що українські профспілки мають дуже хороші можливості для забезпечення надання допомоги ЄС нужденним, оскільки вони присутні всюди в країні, мають доступ до трудящих та їхніх родин, підприємств та громад, а також активно працюють у життєво важливих комунальних, медичних, транспортних та освітніх установах. Це, безумовно, підбадьорило б мільйони членів профспілок, а також сприяло б подальшому просуванню європейських цінностей демократії та інклюзивності. Профспілки сусідніх країн ЄС надають допомогу біженцям з України у своїх країнах, також використовуючи фінансування ЄС, і ми абсолютно впевнені, що профспілки України мають усі можливості для надання такої допомоги в Україні.

Ми плануємо відвідати країну в останній тиждень серпня і були б вдячні за зустріч у Представництві ЄС, а також за обговорення вищевикладених питань з Вами та/або Вашими співробітниками до початку нашої місії.

З повагою,

Лука Вісентіні,

Генеральний секретар ЄКП та ПЄРР

             Шаран Барроу,

             Генеральний секретар МКП