2014-05-29 10:48:14

ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ

 

ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ

Хто може звернутися до суду за захистом трудових прав?

Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 232 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів із заявами про вирішення трудових спорів безпосередньо можуть звертатися:

1) працівники підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівники про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;

3) керівник підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступники, головний бухгалтер підприємства, установи, організації, його заступники, а також службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівні працівники, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень;

4) власник або уповноважений ним орган про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівники у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів – при наявності дитини віком до 14 років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

 

В який строк можна звернутись з позовом до суду щодо захисту трудових прав?

 

Відповідно до статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільненняв місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З питань відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівник може звернутися до суду не пізніше тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

До якого суду слід звертатися за вирішенням трудових спорів?

За правилами підсудності позови, що виникають із трудових відносин, можуть пред’являтися до суду за місцем знаходженням юридичної особи – відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, трудові права якої порушені (статті 109 та 110 ЦПК).

Як правильно оформити заяву до суду щодо захисту трудових прав?

Відповідно до вимог статті 119 ЦПК позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2)ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Які документи додаються до позовної заяви щодо захисту трудових прав?

Відповідно до статті 120 ЦПК до позовної заяви додаються:

1) докази, що підтверджують позовні вимоги;

2) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо позовна заява подається представником.

Як звернутися до суду?

Суд розглядає тільки письмові звернення, що відповідають установленій законом формі.

Позовна заява, скарги, клопотання чи будь-які документи подаються до суду:

1) через поштове відділення, як цінний лист із описом вкладення або рекомендований лист. Необхідно зберігати документ (квитанцію про оплату), який видається на пошті, що підтверджує відправлення документів. При цьому слід пам’ятати, що днем вчинення відповідної дії вважається день здачі документа на пошту, який визначається за поштовим штемпелем, а не день надходження листа до суду;

2) власноруч через канцелярію суду в робочий час працівнику суду, який веде прийом та реєстрацію вхідної кореспонденції (загальна канцелярія).         На копії документів, що подаються до суду, необхідно поставити відповідний штамп із датою одержання та реєстраційним номером.

 

 

ЗРАЗКИ ПОЗОВНИХ ЗАЯВ ЩОДО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

( при оголошенні догани голові профкому за невиконання посадових обов’язків)

До _____________ районного суду м. ____________________________

адреса: _______________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою:______________________, тел.:__________________________

Відповідач: КП «Водоканал», юридична адреса:_______________

_____________________________, тел.:__________________________

 

Позовна заява  про визнання протиправними наказів про застосування дисциплінарного стягнення

З 13.07.2000 року згідно з наказом № 68 я – Особа_1 була прийнята на роботу до КП «Водоканал» на посаду (найменування посади).

Згідно з наказом від 14.05.2004 № 37 переведена на посаду (найменування посади).

30.05.2007 року я обрана головою первинної профспілкової організації КП «Водоканал», обов’язки якої виконую по теперішній час. Згідно з наказами від 19.05.2009 № 79 та від 20.05.2009 № 80 на мене накладені дисциплінарні стягнення у вигляді  догани за невиконання посадових обов’язків при проведенні перевірок  об’єктів громадського харчування та торгівлі, з чим я не погоджуюся, вважаючи  ці накази протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені всупереч вимог статей 147 та 149 КЗпП України. 

Порушень трудової дисципліни я не допускала, керівництво підприємства не пропонувало мені надати пояснення перед виданням цих наказів, посадові обов’язки виконувала сумлінно, згоди профспілкової організації на накладення на мене дисциплінарного стягнення, як голови первинної профспілкової організації, не було.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один захід стягнення – догана або звільнення.

Як вбачається зі змісту наказів, на мене накладено дисциплінарне стягнення за невиконання мною посадових обов’язків, а не за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, якою передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Ця вимога закону є обов’язковою при застосуванні дисциплінарних стягнень. Керівництво КП «Водоканал» не пропонувало мені надати такі пояснення, тобто керівництво підприємства порушило порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Частиною другою статті 252 КЗпП України встановлено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Такої згоди профспілковий комітет не давав, керівництво підприємства до нього з цим питанням не зверталось.

Ураховуючи вищенаведені обставини, порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень вважаю свої вимоги правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, керуючись статтями 2, 3, 147, 149, 232, 252 КЗпП України та статтями 3, 118, 119 ЦПК України, –

ПРОШУ:

Визнати накази КП «Водоканал» від 19.05.2009 № 79 та від 20.05.2009 № 80 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до мене, (найменування посади), за невиконання посадових обов’язків неправомірними та скасувати їх.

Додатки:

1. Копія наказу від 14.05.2004 № 37.

2. Копія наказу  від 19.05.2009 № 79.

3. Копія наказу  від 20.05.2009 № 80.

4. Витяг з протоколу профспілкових зборів від 30.05.2007 № 5 про обрання голови профспілкового комітету.

5. Копія позовної заяви.

Дата                                              Підпис

*  *  *

 

( при звільненні за ст. 38 КЗпП УКраїни якщо працівник після заяви на звільнення передумав звільнятися)

 

 

До ________ районного суду м. _______________,

адреса: _____________________________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою _____,

тел.:________

Відповідач: колективне обласне виробничо-торговельне підприємство «Магазин Медтехніка», юридична адреса: ____________________________, тел.:________________________________________

Ціна позову: 31 010 грн 30 коп.

Позовна заява

про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

 

Я, ОСОБА_1, працюю на посаді бухгалтера «Магазин Медтехніка» з 18.09.1985 року. Згідно з наказом від 05.11.1999 № 71-к я була переведена на посаду заступника головного бухгалтера колективного обласного виробничо-торговельного підприємства «Магазин Медтехніка».

19.03.2009 року я посварилася з директором ОСОБОЮ_2 та написала заяву про звільнення за власним бажанням з 20.03.2009 року й залишила її у себе на робочому столі. 20.03.2009 року я вирішила, що вчинила неправильно, написавши заяву про звільнення, та вийшла на роботу, не вимагаючи розірвання трудового договору, оскільки вже не мала наміру звільнятися. Директор – ОСОБА_2 20.03.2009 року на роботу не вийшов. 23.03.2009 року мене, з невідомих мені причин, не було допущено до роботи. 26.05.2009 року зі слів співробітників я дізналася про своє звільнення. З наказом про звільнення мене ніхто не ознайомлював.

Як пояснили мені в телефонній розмові мої співробітники, я – ОСОБА_1, відповідно до наказу від 20.03.2009 № 1/К була звільнена з займаної посади за ст. 38 КЗпП України. Наказ було підписано новим директором «Магазину Медтехніка» ОСОБОЮ_3, яка приступила до виконання обов’язків директора ДКОВТП «Магазин Медтехніка» згідно з наказом від 16.02.2009 № 1.

Але, згідно з табелем обліку робочого часу «Магазину Медтехніка» за березень 2009 року, директор ОСОБА_3 20.03.2009 року не працювала на підприємстві, фактично вона приступила до виконання обов’язків директора з 23.03.2009 року.

Я 19.03.2009 року відпрацювала вісім годин відповідно до табеля обліку робочого часу. Факт того, що я не мала наміру звільнятися, також підтверджується тим, що заява про звільнення була написана на ім’я директора ОСОБА_2, а не ОСОБИ_3, та на заяві відсутня резолюція ОСОБА_2 про погодження звільнення мене з відпрацьовуванням двох тижнів або без такого.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України – якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким чином, звільнення мене, ОСОБИ_1, а так само і наказ від 20.03.2009 № 1/К про моє звільнення є незаконними.  

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Мені не була виплачена заробітна плата. Заборгованість із заробітної плати за період з 01.03.2009 по 20.03.2009 складає 1091 грн. 05 коп.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Я вважаю, що 20.03.2009 року була звільнена без законної підстави. Час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) становить 227 днів. Останніми повністю відпрацьованими мною днями є січень та лютий місяці 2009 року. Відповідно до розрахункової відомості за березень 2009 року моя заробітна плата без відрахувань становить 1755 грн. Таким чином, нарахована заробітна плата за два останні відпрацьовані місяці становить 1755 грн + 1755 грн = 3510 грн

Відповідно до листа Мінпраці від 30.09.2008 № 10338/0/14-08/13 «Про норму тривалості робочого часу на 2009 рік» кількість робочих днів у січні та лютому 2009 року становить 40 днів. Таким чином, моя середньоденна заробітна плата становить: 3510 грн / 40 днів = 87 грн 75 коп./день.

З 20.03.2009 року по 16.02.2010 року кількість робочих днів становить 227. Тому середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становить: 87 грн 75 коп. х 227 днів вимушеного прогулу = 19 919 грн 25 коп.

У зв’язку з незаконними діями відповідача мені була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв’язки, що вимагає від мене додаткових зусиль для організації свого життя. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення моїх прав та глибину душевних страждань, я  вважаю за необхідне стягнути з відповідача на мою користь моральну шкоду.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати  заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 

На підставі викладеного, керуючись статтями 38, 115, 235, 237-1 КЗпП України, статтями 3, 118, 119, 367 ЦПК України, –

 

ПРОШУ:

1. Поновити на роботі мене, ОСОБУ_1, на посаду заступника головного бухгалтера у колективному обласному виробничо-торгівельному підприємстві «Магазин Медтехніка».

 

2. Стягнути з Відповідача на мою користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.03.2009 р. по 20.03.2009 р. у сумі 1091 грн 05 коп., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2009 р. по 10.06.2009 р. в сумі 19 919 грн 25 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн, а всього – 31 010 грн 30 коп.

3. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати  заробітної плати за один місяць.

 

Додатки:

1. Копія наказу від 05.11.1999 року № 71-к.

2. Копія наказу про звільнення з роботи від 20.03.2009 № 1/К.

3. Довідка про заробітну плату.

4. Копія позовної заяви.

 

Дата                                         Підпис

 

 

До ______________ районного суду м. _______________________ адреса: _______________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою: _____________________, тел.: __________________________

Відповідач: комунальне підприємство «Декоративні культури», юридична адреса: ____

_____________________________, тел.: _________________________

Позовна заява

про стягнення заборгованості із заробітної плати

01 червня 1998 року мене, Особу_1, прийнято водієм до ________ госпрозрахункової дільниці зеленого будівництва, а наказом від 27.06.2008 № 20-о звільнено з цього дня на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів.

Згідно із довідкою ___________ госпрозрахункової дільниці зеленого будівництва від 01.09.2008 № 29 станом на 01 вересня 2008 року це підприємство переді мною має заборгованість із заробітної плати у сумі 2938 гривень 07 копійок.

Відповідно до довідки __________ госпрозрахункової дільниці зеленого будівництва від 28.07.2008 № 35 мій середній заробіток за 2008 рік становить 1780 гривень 14 копійок.

Рішенням _______ міської ради від 28.10.2008 № ___________ госпрозрахункова дільниця зеленого будівництва реорганізована у комунальне підприємство «Декоративні культури» _________ міської ради.

Згідно із довідкою із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців комунальне підприємство «Декоративні культури» __________ міської ради є юридичною особою.

Згідно із вимогами статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до вимог статті 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, всі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунки. Відповідно до вимог статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

З наведених норм цивільного законодавства про працю України та фактичних обставин випливає таке. Я мав право на отримання невиплаченої мені заробітної плати в день мого звільнення. З вини відповідача – ____________ госпрозрахункової дільниці зеленого будівництва я не отримав свою заробітну плату в сумі 2938 гривень 07 копійок. Невиплачену заробітну плату, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку за 9 місяців прошу стягнути з відповідача.

Унаслідок перетворення (реорганізації) ___________ госпрозрахункової дільниці зеленого будівництва її майно, права та обов’язки перейшли до комунального підприємства «Декоративні культури» ____________ міської ради. Розмір середнього заробітку за 9 місяців затримки становить 16 021 гривню 26 копійок (1780 гривень 14 копійок х 9 місяців). Таким чином, моє конституційне право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки порушено та підлягає захисту. З цих підстав вважаю, що мій позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до статей 115 і 116 КЗпП України, керуючись статтями 3, 88, 118, 119 ЦПК України, –

ПРОШУ:

1. Стягнути з комунального підприємства «Декоративні культури» __________ міської ради на мою користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 2938 гривень 07 копійок, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 16 021 гривня 26 копійок, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 18 959 гривень 33 копійки.

Додаток:

1. Копія наказу про прийняття на роботу.

2. Копія наказу про звільнення з роботи.

3. Копія довідки про наявність заборгованості із заробітної плати.

4. Копія довідки про середній заробіток.

5. Копія позовної заяви.

 

Дата                                              Підпис

 

*  *  *

 

 

В _____________ районний (міський) суд ___

Позивач: __________________________________ (ПІБ)

__________________________________________ (адреса)

 

Відповідач: _______________________________

(найменування підприємства, установи чи організації,

юридична адреса)

 

Позовна заява про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника

Я працював ________ (посада, виконувана робота) на (в) _______ (підприємство, установа чи організація) з «__» _______ 19_ р. Наказом від «__» ______ 199_ р. № ___ я звільнений за власним бажанням. При розрахунку мені не виплатили ________ (вказати, яких виплат не отримав позивач) кошти в сумі ________ грн.

Комісія з трудових спорів відмовила мені у стягненні невиплаченої суми.

Згідно із статтею 116 КЗпП України та статтями 3, 15, 118, 119 Цивільного процесуального кодексу України, –

ПРОШУ:

Стягнути з ______ (відповідача) на мою користь заробітну плату, не виплачену при звільненні у розмірі ______ грн.

Додаток:

1. Довідка про тарифну ставку (оклад) та розмір середнього заробітку позивача.

2. Витяг з табеля (копія наказу, розпорядження чи інші докази, які підтверджують вимоги позивача).

3. Розрахунок суми, яка має бути сплачена позивачеві.

4. Копія рішення комісії з трудових спорів.

5. Копія позовної заяви.

6. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України державне мито та судові витрати не сплачувались.

 

Дата                                                                      Підпис

 

( при відмові надати щорічну відпустку)

 

До ________________________ районного суду

м. _______________________________________

Позивач:     _________________________________________,

який проживає за адресою: м. _______________

_____________ обл., поштовий індекс ________,

засоби зв’язку_____________________________

Відповідач: ________________(найменування юридичної. особи)

юридична адреса: __________________________,

м. __________________ _________________ обл.,

поштовий індекс ____, засоби зв’язку__________

 

Позовна заява про зобов’язання надання щорічної відпустки

 

З _________ року я працюю на посаді ____________________________ ________________________________________________________________________.

(вказати посаду та найменування юридичної особи)

У ____________ році мені повинні були надати відпустку за ______ рік.

Однак без моєї згоди її перенесли на _______________ рік, у зв’язку з чим я не можу _____________________________________________________.

(вказати негативні наслідки, які тягне за собою перенесення відпустки)

Вважаю дії відповідача незаконними з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 79, частини 3 статті 80 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і перенесення її на інший період допускається тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Я своєї згоди на перенесення відпустки не давала. Не було це питання погоджено і з профспілковим комітетом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Зазначені мною обставини підтверджуються доданими до заяви документами.

На підставі викладеного, відповідно до статті 74, частин 4 та 5 статті 79, частини 3 статті 80, частини 1 статті 232 КЗпП України, частини 2 статті 124 Конституції України, керуючись частиною 1 статті 88 ЦПК України, –

ПРОШУ:

1. Зобов’язати ___________________________ м. ___________________ надати мені щорічну відпустку за ____________ роки з ___________________ 20___ року.

2. Покласти оплату судових витрат на Відповідача.

 

Додатки:

1. Копія наказу про прийняття на роботу.

2. Копія графіка відпусток.

3. Копії свідоцтв про народження дітей.

4. Довідка з місця проживання.

5. Копія позовної заяви.

 

 

«____»___________20___ р.        ____________ ________________

 

 

                                                                 

      (при звільненні по п.2 ст.40 КЗпП України                                                                            голови профкому)

                                                                        До _____________ районного суду м. ____________________________

адреса: _______________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою:______________________, тел.:__________________________

                                                                         Відповідач:   Калуське управління         

                                                                         механізації   № 540

адреса:_______________

                                                                         тел

                              ПОЗОВНА   ЗАЯВА

                 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного

                            прогулу та стягнення моральної шкоди

 

 

         Я  пропрацювала  в Калуському управлінні механізаціі № 540 двадцять вісім років, зокрема з 2002 року на посаді інженера-економіста.

         Наказом № 52 від 01 вересня 2005 року мене звільнено з роботи  з 18 серпня 2005 року  у зв”зку з виявленою невідповаідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації по п.2 ст.40 КЗпП України. 

         Звільнення вважаю незаконним з наступих підстав:

  1. Як того вимагають кваліфікаційні характеристики  посади інженера-економіста, яку я займала, я маю відповідну вищу освіту за спеціальністю інженер-економіст, пропрацювала десять років по даній спеціальності і не мала жодних дисциплінарних стягнень, нагороджена медаллю „Ветеран праці”. Отож, я маю достатню кваліфікацію для роботи на даній посаді  і завжди належно виконувала свої трудові обов”зки.Незважаючи на ці аргументи, відповідач звільнив мене з роботи через недостатню кваліфікацію, хоча немав для цього ніяких законних підстав. Крім того, відповідач не проводив атестації, щоб зробити висновок про мою невідповідність.

Відповідачем порушено норми частини 2 ст.40 КЗпП України, оскільки звільнення по п.2 ст.40 КЗпП України допускається лише при відсутності  можливості переведення працівника на іншу роботу. При звільненні мені не було запропоновано ніякої іншої роботи.

  1. Розірвання зі мною трудового договору здійснено з порушенням норм частини 3 ст.40 КЗпП України, якою передбачено недопущення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Наказ на моє звільнення виданий 01 вересня 2005 року  , коли я перебувала на листку непрацездатності.
  2. Відповідачем порушені норми ст.38 КЗпП України , зокрема щодо мого права на розірвання трудового договору з власної ініціативи у визначений мною строк, в тому числі внаслідок порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов колективного договору.

Мною було відправлено таку заяву рекомендованим листом 26 серпня 2005 року під  час перебування на листку непрацездатності, оскільки таке право не заборонено на випадок розірвання трудового договору з ініціативи працівника ( п.50 Правових позицій Верховоного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Незважаючи на те, що відповідач отримав мою заяву 29 серпня 2005 року, однак її було безпідставно проігноровано, що є порушенням чинного трудового законодавства України.

  1. Звільнення працівника по п.2 ст.40 КЗпП України потребує попередньої згоди профспілкового органу підприємства.

Оскільки, я є головою профспілкового комітету Калуського УМ № 540, то моє звільнення допускається за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу підприємства, а також вищестоящого об”єднання профспілок- обласного комітету профспілки працівників будівництва і промисловості (ст.41 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).

     Обласним комітетом профспілки не давалась згода на моє звільнення по п.2ст.40 КЗпП України, оскільки відповідач не звертався з відповідним поданням, хоча такий порядок передбачений чинним законодавством України.

     Щодо подання роботодавця до  про розірвання трудового договору з працівником, то воно повинно розглядатись в п”ятнадцятиденний термін. У трьохденний термін після прийняття  рішення профспілковий комітет повинен у письмовій формі повідомити роботодавця ( ст.39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).Тобто, профком має загалом вісімнадцять  днів для розгляду  подання роботодавця та оформлення  відповідного рішення.

     Подання роботодавця про розірвання трудового договору зі мною було подано до профспілкового комітету підприємства 18 серпня 2005 року. Тому, профком мав право розглянути вищевказане подання і прийняти письмове рішення в термін до 5 вересня 2005 року. Проте, відповідач не дочекавшись рішення профкому,   видав наказ  про моє звільнення 01 вересня 2005 року, чим обмежив строки розгляду профкомом  подання і оформлення письмового рішення.

     Слід також зазначити,що подання повинно було розглядатись у моїй присутності, так як це передбачено ч.2 ст.39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.

 

     Дійсною причиною мого звільнення стали особиста неприязнь, тиск та недопущення мене до роботи новим керівником Калуського управління механізації № 540 в особі директора________. Це підтверджуеться неправомірними наказами про безпідставне відсторонення мене від виконання службових обов”зків з метою „нормалізації психологічної обстановки”, а також умисне скорочення моєї посади. Проте, на підставі припису Ради профспілок області дані накази були відмінені. Таким чином, спроби звільнити мене виникали і раніше.

     Безпідставне звільнення і порушення моїх трудових прав відповідачем заподіяли мені значної моральної шкоди.

      Незаконні накази про відсторонення мене від роботи, а потім і звільнення через невідповідність займаній посаді нанесли мені душевних страждань,принизили в очах співробітників, викликали у них підозру у моїй чесності і порядності, як працівника , так і голови профкому, зіпсували мою ділову репутацію, Нервові стреси  та приниження, пережиті мною тяжко позначились на моєму здоров”ї, що підтверджується відповідними листками непрацездатності. Тепер я залишилась безробітною з „обплямленою” трудовою книжкою, з якою тепер неможливо влаштуватись на робботу.

      Завдану мені моральну шкоду оцінюю в  десять тисяч гривень.

       Трудову книжку і наказ на звільнення я отримала 08 вересня 2005 року, після виходу з лікарняного.

        Крім того, в порушення вимог ст.116 КЗпП України зі мною не був проведений повний розрахунок при звільненні.

         Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.232,235,237/1 КЗпП України

 

                                         П Р О Ш У:

 

  1. Поновити мене на роботі на посаді інженера-економіста Калуського управління механізації № 540 з ___ ___________р.
  2. Стягнути з відповідача-Калуського управління механізації №540 на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2005 року по день поновлення на роботі.
  3. Стягнути з Калуського управління механізації №540 на мою користь десять тисяч гривень моральної шкоди.

 

ДОДАТОК:

 

  1. Копія трудової книжки.
  2. Копія наказу №52 від 01.09.05р. про звільнення з роботи.
  3. Копія заяви на звільнення з роботи за власним бажанням.
  4. Копія квитанції про відправлення заяви поштою.
  5. Копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
  6. Копії листків непрацездатності.
  7. Копія подання Ради профспілок області про усунення порушень трудового законодавства.
  8. Копія  відповіді на подання про усунення порушень, виявлених під час перевірки .

 

 

                   Дата ______________                                       Підпис___________                     

 

 

 

 

 ( при звільненні по п.1 ст.40 КЗпП України)

 

До Івано-Франкіуського міського с уду

 м. ____________________________

адреса: _______________________

Позивач: Особа_1, проживаю за адресою:______________________, тел.:__________________________

                                                                         Відповідач:   Банк______

адреса:_______________

                                                                         тел

 

 

 

                       

                                                         ПОЗОВНА ЗАЯВА

                        Про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного    

                                прогулу   та стягнення моральної шкоди

 

 

         Я працював у  Банку____  на посаді _________з 03.07.2006р. ( Наказ №  2124 К від 03.07.2006р.). Загальний стаж моєї  роботи_________.

         Наказом   № 2к від 02.01.2013р. мене звільнено з роботи з 08.01.2013р. у зв»язку  із скороченням чисельності або штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.  Підставою мого звільнення в Наказі зазначено Наказ про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників № 4123 від 02.10.2012р., згода профспілкового комітету, Розпорядження  Голови правління №__ від____________.

Звільнення вважаю незаконним з наступних причин.

         Відповідно до норм ст.49/2 КЗпП України: Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення  у зв»язку з із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.   

         Однак, в порушення норм даної статті персонального попередження про  скорочення посади, яку я займав , я не отримував. Так само, я не отримував пропозиції про наявність вакантних посад, хоча  на день видачі Наказу  № ____ від__________ « Про попередження про наступне звільнення за скороченням штату працівників» у зв»язку  із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності  у новому штатному розписі були наявні вільні вакансії   , які відповідали моїй спеціальності та кваліфікації, зокрема посада  _____________.

         Пунктом 2.2. Наказу № ______ від_______передбачено : працівникам у випадку згоди на переведення на іншу роботу, передати відділу персоналу заяви про їх переведення на обрані посади. 24.10.2012р. я подав  у відділ персоналу відповідну  заяву  про переведення мене з 01.11.2012р. на посаду ___________. Однак, всупереч п 2.3 Наказу Наказом №__ від________та  в порушення норм ст. 49/2 КЗпП України моя заява про перевід на  вільну вакансію  була проігнорована і 08.01.2013 мене звільнено з займаної посади  по п.1 ст. 40 КЗпП України.

         Вважаю, що відповідач грубо порушив законодавство про працю.  Кваліфікаційні вимоги до посади _______ : повна вища  юридична або економічна освіта та досвід роботи на керівних посадах в правоохоронних органах або за відповідним напрямком діяльності в банківській сфері не менше 3 років. Моя кваліфікація юриста та спеціальність правознавство , яку я здобув по закінченні___________ та  більше 20 років безперервної служби в органах внутрішніх справ УМВС України в Івано-Франківській області дають змогу мені працювати  за  посадою__________Крім того, за  роки моєї роботи у відповідача дисциплінарних стягнень я не мав, а навпаки  неодноразово нагороджувався  відповідачем подяками за гарну роботу.        Слід вказати, що пунктом 84 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ зазначено: при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст.49/2 КЗпП України  про надання роботи працівникові , який вивільняється у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд виходить  із того, що за змістом цієї норми працівникові  має бути запропоновано наявну роботу за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - іншу наявну роботу.  Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернено увагу на те,  що  розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням  за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати  які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу  на тому ж підприємстві, в установі, організації.

         Як і на день мого звільнення з  роботи - 08.01.2013р. , так і після звільнення посада _______була і є вакантною, що підтверджується оголошенням відповідачем конкурсу на прийняття на роботу  за  даною посадою. Це свідчить про те, що у відповідача була і є можливість перевести мене на дану посаду згідно поданої  мною заяви . Таким чином, моє звільнення здійснено з порушенням норм   ст. 49/2 КЗпП України , оскільки відповідач повинен був  здійснити моє переведення згідно поданої мною заяви на посаду, яка була вакантною і яка відповідала моїй спеціальності та кваліфікації. 28.01.2013р. я повторно звертався до відповідача з новою заявою , в якій просив повідомити мене про наслідки розгляду моєї заяви на перевід від 24.10.2012р. Однак, відповіді  я не отримав.

          

         Вважаю, що такими діями відповідач завдав мені моральної шкоди, адже він просто не враховуючи мої професійні якості, проігнорував мене, як небажаного працівника. Адже, заяви на перевід інших працівників , які підлягали вивільненню по п.1 ст.40 КЗпП України були задоволені , а люди працевлаштовані. Незважаючи на мою багаторічну працю в інтересах організації , відповідач залишив мене без роботи. Такі дії відповідача завдали мені значних моральних страждань та принизили мою честь, гідність, ділову репутацію  . Внаслідок цього погіршивя мій стан здоров»я. Я знаходився на стаціонарному лікуванні з 17.12.2012р.  практично по день звільнення мене з  роботи.

         На підставі вищенаведеного, враховуючи надане ст.110 ЦПК України право пред»явлення позову, що випливає з трудових правовідносин за зареєстрованим місцем проживання  позивача ,  керуючись ст.ст. 232,233,237-1 КЗпП України, ст.3,118,119 ЦПК України:

 

                                                             П Р О Ш У:

 

 

  1. Поновити мене на посаду _________ в ________з 08.01.2013 року.
  2. Стягнути з________  на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.01.2013р. до дня поновлення мене на роботі.
  3. Стягнути з __________на мою користь 100 тис.грн. (  сто   тисяч гривень) завданої мені моральної шкоди.
  4. Витребувати у_________  штатний розпис станом на 08.01.2013р та станом на 16.10.2012р.

 

 

Додаток:

 

  1. Копія трудової книжки.
  2. Копія паспорта.
  3. Копія ідентифікаційного коду.
  4. Наказ № __ від___.
  5. Заява від 24.10.2012р. про перевід на посаду _______.
  6. Заява від 28.01.2013р. про повідомлення наслідків розгляду заяви на перевід та про надання  наказу на звільнення.
  7. Копія диплому .
  8. Подяка ___________ .

 

 

 

Дата_________                                                              Підпис____________

 

 

( при стягненні нарахованої, але не виплаченої зарплати)

                                        

Зразок заяви про видачу судового наказу (2)

 



Заявник:

До ___________________________ суду
__________________________________
__________________________________
__________________________________
поштовий індекс ___________________
тел. ___________________

Заінтересована особа:

__________________________________
__________________________________
________ поштовий індекс ___________
тел. __________________