2016-03-09 10:15:33

НАШ ГОЛОС МАЮТЬ ПОЧУТИ, А ПРОБЛЕМИ ЗРОЗУМІТИ

Адже його пов’язують  виключно з Кларою  Цеткін, яка понад століття тому виступила з пропозицією проводити щорічне святкування цього дня. Але мало хто знає, що 8 березня 1857 року в м. Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних і взуттєвих фабрик, які вимагали 10-ти годинного робочого дня, належного приміщення для роботи, рівної з чоловіками заробітної плати. Після цього протесту в США вперше створили профспілку з участю жінок.А ще майже через  півстоліття, в 1908 році, в серці Нью-Йорка – Манхеттені знову пройшла жіноча маніфестація, учасники якої ставили вимогу заборони дитячої праці, поліпшення умов праці на підприємствах і виборчого права. Вони виступили з гаслом «Хліб і троянди». Хліб символізує економічний захист, а троянди – кращу якість життя.

Ідея рівності статей є складовою частиною демократії. А з розвитком демократії у світі постійно змінюється статус чоловіка і жінки. Хочу наголосити, що профспілки не можуть стояти осторонь гендерних проблем, з якими нам доводиться зустрічатися щодня: в суспільстві, на роботі, вдома. Тому жіночий комітет профспілки працівників агропромислового комплексу України при підтримці відповідної комісії ФПУ подав на розгляд VII з’їзду ФПУ проект резолюції «Про гендерну рівність і протидію насиллю». В ній відзначається, що в Україні сформована певна законодавча база у сфері забезпечення рівних прав та можливостей людини. Однак, прийняті закони не виконуються, в суспільстві поглиблюється  гендерний дисбаланс, мають місце факти насильства.

Українські жінки, зокрема, працюючі, постійно зазнають дискримінації. Насамперед, у них відсутні рівні можливості з чоловіками в отриманні роботи, навчанні та професійному зростанні. Більшість роботодавців віддають перевагу чоловікам, навіть якщо жінка має вищу кваліфікацію. Рівень зайнятості серед жінок в середньому на 10% нижчий, ніж серед чоловіків. Особливо важко влаштуватися на роботу літнім жінкам, матерям з малолітніми дітьми. Жінки першими потрапляють під звільнення при скороченні штатів.

Гендерна нерівність має місце і в оплаті праці. Зарплата жінок менша на третину, а середній дохід складає 62-63% від доходу чоловіків. Жінки в Україні контролюють лише від 5 до 10% економічних ресурсів.

Жінка не має можливості поєднувати трудові та сімейні обов’язки. Робота, домашнє господарство, виховання дітей позбавляють жінку вільного часу, що вкрай негативно позначається на її здоров’ї, трудових та сімейних відносинах. Україна досі не ратифікувала Конвенцію № 183 МОП щодо охорони материнства. Зниження рівня народжуваності є наслідком дискримінації у відношенні до жінок, які мають вибирати між роботою і дітьми.

У зв’язку з соціально-економічною кризою чимало українських жінок вимушені шукати роботу за кордоном, де часто потрапляють у небезпечні умови. До того ж, перебування поза сім’єю негативно впливає на виховання дітей , розпадаються сім’ї.

Низький рівень представництва жінок у державних та політичних структурах. Серед керівників різних рівнів жінки складають лише біля 20%.

Тривогу викликає і той факт, що в Україні щорічно реєструється понад 100 тисяч звернень жінок, які зазнали насильство в сім’ях, а близько тисячі жінок загинуло в результаті такого насильства.

Майже така ж кількість заяв реєструється щодо згвалтування жінок. Проте, ще більшу кількість згвалтувань жінки замовчують, оскільки не вірять у захист правоохоронних органів.

Вкрай складним є становище 8 мільйонів жінок в Україні, які проживають і працюють у сільській місцевості. Вони обмежені в доступі до більшості трудових, фінансових, комунікаційних, освітніх та інших ресурсів.

В проекті резолюції «Про гендерну рівність і протидію насиллю» відзначається також недостатнє представництво жінок у виборних профспілкових органах, особливо в керівних ланках. Така ситуація свідчить про утиски інтересів жінок, не сприяє ефективному колективному захисту їх прав.

Ось такі несвяткові думки напрошуються в зв’язку з відзначенням Міжнародного жіночого дня. Замість проведення дискусій про його доцільність, жінкам необхідно об’єднуватися.

Якщо профспілка прагне зруйнувати стереотипи в своїй роботі та  шукає нові шляхи розвитку, то посилюючи увагу до проблем жіноцтва, інших соціальних груп, залучення їх до боротьби за реалізацію своїх прав, така профспілка матиме майбутнє.

Н.БУРЛАКА, голова обласного комітету профспілки працівників харчової та переробної промисловості.