2016-07-15 14:59:32

Наталія Бирчак: Медики перебувають на межі зриву

–     Що очікують працівники галузі від Всеукраїнської акції протесту 6 липня в м. Києві?

–     Очікуємо, що Уряд все-таки повернеться лицем до народу, в тому числі – до працівників бюджетної сфери, які мають одну з найнижчих заробітних плат. Як відомо, середня зарплата медичних працівників нині становить 2680 грн., за які можна сплатити хіба що комунальні послуги , але на проживання маже нічого не залишиться.

Профспілки в переговорах по укладенню Генеральної угоди знаходили консенсус у питанні підвищення заробітної плати, зокрема підвищення мінімальної зарплатні до розміру більше 2000 грн. Однак тариф першого розряду й надалі залишається майже на одному й тому ж рівні. Стрімко зростає розрив між мінімальною заробітною платою і тарифом першого розряду. Тож виходить, що початкуючий лікар, який провчився у вузі 6 років, закінчив інтернатуру, отримуватиме таку ж зарплату, як і молодший медичний персонал. Я, звісно, не хочу зневажити роль молодшого медперсоналу, та розум і освіта, вважаю, повинні цінуватися.

Неодноразові звернення Профспілки до всіх рівнів влади з вимогами підвищення рівня заробітної плати абсолютно нічого не дають. Нас не чують і не бачать. В усіх закладах охорони здоров’я області  зібрано майже 11 тис. підписів працівників під вимогами, які ми прийняли на засіданні Президії Профспілки працівників охорони здоров'я 19 травня поточного року та направили Президенту України, Прем’єр-міністру, Голові Верховної Ради України та Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, щодо збільшення фінансування галузі охорони здоров’я та підвищення заробітної плати її працівників. На сьогодні фінансування галузі  становить 2,6 % ВВП, в той час коли Всесвітня організація охорони здоров’я говорить: якщо фінансування галузі менше 6 %, то вона існувати не може. Наше законодавство про охорону здоров’я передбачає фінансування на рівні 10 %, якого ми, правду кажучи, ніколи не мали. Найвищий відсоток у нас був на рівні 3,2 % ВВП. При високих цінах на тарифи, продукти харчування, медикаменти заклади охорони здоров'я просто виживають. І лише мізерні добровільні пожертви хворих допомагають медицині триматися на плаву та надавати медичну допомогу в повному обсязі. В поточному році на виплату заробітної плати в бюджеті закладено кошти на 9-10 місяців, і тому вже сьогодні ми маємо в окремих закладах охорони здоров'я затримку з виплатою заробітної плати. Через те медики нині перебувають на межі зриву.

–     На Прикарпатті об’єдналися перші територіальні громади. Подейкують, що галузь в ОТГ чекають істотні зміни: реформування, скорочення, оптимізація. Як позначиться на стані охорони здоров’я адміністративно-територіальна реформа?

–     Реформування охорони здоров'я вкрай необхідне. І це розуміють всі – як  медичні працівники, так і пацієнти. Однак на сьогодні реформування галузі полягає в скороченні ліжкового фонду та медичного персоналу в умовах існуючого мізерного обсягу фінансування. Наразі ми не маємо необхідної  нормативно-правової бази, яка необхідна для проведення реформування галузі охорони здоров'я. Ми очікували, що після проведення реформ у пілотних областях (Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій та Київській) буде проведено детальний аналіз та напрацьовано конкретні реальні шляхи реформування. Однак цього зроблено не було. Проведення адміністративно-територіальної реформи, яке вже почалось, – головний біль для медичних працівників. До цього часу Міністерство охорони здоров'я не підготувало необхідну нормативно-правову базу для забезпечення функціонування медичної служби в цій структурі. Невідомо, які заклади будуть створені в Громадах. Центри первинної медико-санітарної допомоги? Амбулаторії? Нормативно-правова база тільки опрацьовується, а людям медична допомога потрібна повсякчас.

Медики перебувають у страху очікування. Не можна допустити на місцях «сам собі режисера», треба більше прислухатися до «низів» – медпрацівників. Уважаю, що всі наші пропозиції мають іти знизу. І вони йдуть, але до них, наголошую, ніхто не прислухається. Подібні реформи ініціюють державні мужі, далекі від практичної сторони охорони здоров’я. Про це я говорила на VII з’їзді галузевої Профспілки в грудні минулого року, і всі його делегати мене підтримали.

–     Як спонукати молоді медичні кадри до профспілкової роботи?

–  Омолодження профспілкового активу в нашій галузі іде поволі, оскільки в бюджетній сфері це складний процес. По-перше, наш профспілковий актив не звільнений від основного місця роботи, а тому в будь-якій ситуації він залежний від роботодавця, та й часу на профспілкову роботу в нього мало. Але ми над цим активно працюємо: в нас створена Молодіжна рада при обкомі профспілки, залучаємо студентські профкоми, з якими проводимо спільні засідання і семінари. Це люди молоді, енергійні, креативно мислячі і необхідно активно використовувати цей потенціал.

По-друге, відсутнє стимулювання праці профспілкового працівника. Для прикладу: вартість проживання для профактиву, скажімо, в профспілкових готелях – однакова для всіх. З метою залучення медпрацівників до роботи в профспілкових органах проводиться часткова оплата  вартості путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення дітей, яку вже не проплачує Фонд соціального страхування. Але все це – мізер.

–     Однією з нагальних проблем галузі є працевлаштування випускників медичних вузів області. Як заохотити новоспечених лікарів до праці, скажімо, в сільській місцевості, віддаленій глибинці?

–     Сільській місцевості і справді потрібні медичні кадри. Та для того, аби людина поїхала на село, має бути, знову ж таки, мотивація її праці: безоплатне забезпечення квартирою, житлово-комунальними послугами, транспортом, підвищення рівня заробітної плати та інші гарантії соціального захисту, які б заохочували молодого медика працювати в селі.

Іншою проблемою є неповна зайнятість лікарів. Люди зголошуються працювати в містах навіть на 0,25-0,5 ставки. А як молодий спеціаліст набуде професійних навиків в умовах неповної зайнятості та зможе матеріально забезпечити свою сім’ю? Пацієнт записуватиметься на прийом у першу чергу до висококваліфікованого спеціаліста, який має відповідну категорію, а не до молодого фахівця. І така проблема існує в усьому Західному регіоні, де в кожному обласному центрі функціонує медичний вуз. Між іншим, на Кіровоградщині, де немає медуніверситету, навпаки спостерігається брак медичних кадрів – забезпечення ними становить лише 63 %.

І останнє: в нашій галузі 25 % працюючих пенсіонерів. З одного боку, відповідного законодавства щодо звільнення цих людей немає, а з іншого – людина на мінімальну пенсію теж не може прожити. І тому люди пенсійного віку змушені працювати, щоб вижити.

–     На які ще кроки готова піти Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров’я задля забезпечення їх соціально-економічних прав та інтересів?

–    При невиконанні наших вимог ми готові до всеукраїнського страйку. Чинне законодавство забороняє страйкувати медичним працівникам, однак у вільний від роботи час (під час відпустки) люди готові відстоювати своє право на працю та її гідну оплату. Крім того, можливий страйк на робочому місці – надання тільки ургентної медичної допомоги. Ми надіємось, що високопосадовці  накінець зрозуміють, що відповідальність за стан здоров'я населення несе держава, а медичні працівники відповідальні тільки за стан надання якісної медичної допомоги.

 

Розмову вів Тарас Гросевич